я
вію
довкруж
тебе
метеликом:
не
торкайся моїх крил
пальцями,
бо прилипне до них
пилок
розмаїтий,
і тоді
я
не зможу
більше
летіти.
я
пУрхаю
довкруж
тебе метеликом,
вію задумою
лугового
суцвІту…
ти –
найкраща
з квіток,
яку,
за годину
до-овгого
мого життя,
довелося
зустріти
ти –
найкрасивіша
із квіток
мого земного
і
нАд-
небесного світу…
я
невагомо торкаюся
однієї з твоїх
золотих пелюсток –
дай у щасті
навік
спочити.
ти –
символ віри
у нескінченне життя
і вічнії літа,
як молитва –
повна і зріла:
не руш,
для чого тобі мої крила?
без них
я
не зможу
більше
летіти…
…найкраща моя медова пастка –
ти!
де мої
крила?
звідки
у
витонченій твоїй досконалостИ
така долюдська
жорстокість
і сила?
Достоту...
без
крил
я
не можу
більше
летіти
Господи!
легковірність мою прости,
научи
необачну
Твою істоту,
від цієї
привабливої
злостивости,
бодай на крок –
тепер уже –
відповзти
30.06.2009
|