НЕОБАЧНИЙ МЕТЕЛИК

я  

вію  

довкруж  тебе  

метеликом:

не  торкайся  моїх  крил  

пальцями,
бо  прилипне  до  них  

пилок  розмаїтий,
і  тоді  

я  не  зможу  

більше  

летіти.

я  

пУрхаю  

довкруж  тебе  метеликом,
вію  задумою  

лугового  суцвІту…
ти  –  

найкраща  з  квіток,
яку,
за  годину

до-овгого  мого  життя,
довелося  

зустріти

ти  –

найкрасивіша  із  квіток
мого  земного

і  нАд-

небесного  світу…
я  

невагомо  торкаюся
однієї  з  твоїх  

золотих  пелюсток  –
дай  у  щасті  

навік  

спочити.

ти  –  

символ  віри
у  нескінченне  життя  

і  вічнії  літа,
як  молитва  –

 повна  і  зріла:
не  руш,  

для  чого  тобі  мої  крила?
без  них  

я  не  зможу  

більше  

летіти…

…найкраща  моя  медова  пастка  –  

ти!

де  мої  крила?

звідки  

у  витонченій  твоїй  досконалостИ
така  долюдська  

жорстокість  і  сила?

Достоту...

без  крил  

я  не  можу  

більше  

летіти

Господи!
легковірність  мою  прости,
научи  

необачну  Твою  істоту,
від  цієї  

привабливої  

злостивости,
бодай  на  крок –
тепер  уже –
відповзти

30.06.2009