І таке буває
Він відійшов, геть світ за очі. І оженився. Діти є. А повернути вже не хоче, щоби добро творить своє. Він віру батьківську відкинув, А мова рідна - звук пустий, Чужі і гроші, і родину Готовий в душу занести. Любив колись і поспівати, Не злазив з батькових колін. Казав: - Співаймо разом, тату! І "Ще не вмерла..." ладив він. Тож нісся спів по всенькій хаті. І кожне слово - мов магніт. Які ж тоді були багаті, А правда й віра - цілий світ... Так син підріс. Батьків не стало. А світ валютою обріс... І те, що батько вчив, пропало. Пішов мутантом під укіс. 05.12.2012р.
Додав: Szlachtycz (09.12.2012)
| Автор: © Василь Шляхтич
Розміщено на сторінці : Шляхтич Василь , Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1742 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА