Бабусю, мила, без тебе, як жити, Усмішку ласкаву твою берегти? Усмішку, якою ти нас стрічала, У хату заходили ми чи у двір. Як очі твої не згадати, Заплетену сиву косу, І руки невтомні, що все готували, Онуки ж бо в гості прийдуть. А ми не приходили, ми забували В турботах усі, у важливих «ділах». Отак і жили, і не гадали, Що час обірветься бідою для нас. Не віриться поки, Здається, прокинеться скоро від сну, І, як колись, підведеться…
У спогадах наших, в щасливих хвилинах, Ти житимеш вічно у наших думках, І пам'ять не стане для тебе могилой, Онуки і діти продовжать життя.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ZhasminVKanoe:Пане Артуре (Іване), дуже важко ваше простирало читати. Ви хоча б инколи робили абзаци, та й багацько речень ваших — вельми кострубаті. З головним вашим застереженням: &q
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
