Бабусю, мила, без тебе, як жити, Усмішку ласкаву твою берегти? Усмішку, якою ти нас стрічала, У хату заходили ми чи у двір. Як очі твої не згадати, Заплетену сиву косу, І руки невтомні, що все готували, Онуки ж бо в гості прийдуть. А ми не приходили, ми забували В турботах усі, у важливих «ділах». Отак і жили, і не гадали, Що час обірветься бідою для нас. Не віриться поки, Здається, прокинеться скоро від сну, І, як колись, підведеться…
У спогадах наших, в щасливих хвилинах, Ти житимеш вічно у наших думках, І пам'ять не стане для тебе могилой, Онуки і діти продовжать життя.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
