* * * Вітер всю ніч нуртував, Бився крильми у вікно І на шматки розривав Осінню шите панно.
Темряви чорна гуаш - Вічний класичний барвник - Вітер стискала, що аж Той переходив на крик.
Місяць - посріблений диск За височенний димар Перечипивсь і завис Серед кошлатості хмар.
Замкнутий простір кімнат. Трохи тепла десь на дні. Плаче дощем листопад... Сумно, так сумно мені.
|