Те, що я бачу
Так, я пливу трошечки іншим світом. Який він є? Яким він завтра буде? Що принесе нашим онукам, дітям, Яким батьки малюють свої блуди? Я бачу те, чого не бачать очі - Миті в піску на історії пустині. Ні! Ви не ждіть. Я плакати не хочу. Сльози не несуть прикрас Україні. Народ давно відплакав свої болі. Розлиті сльози вже висохли давно. На жаль, про них нічо не чути в школі Де вчитель наш, лиш йому все одно. Знов бур'яном стелиться чужа мова. Заглушує відродження надій. А вчитель вчить про Леніна, Хрущова... О ні! Той вчитель діточкам не свій. Правди судно на тихім океані Не ловить зір. Не бачить берега. Ті, яким вірив знов брехнею п'яні, А інших нині - поки що нема. Город надій колись побачать діти, Правду відкриє затоптана земля, Щоб сталось так всім нам треба молитись Завжди до Бога. Ніколи до змія! u7/200
Додав: Szlachtycz (15.12.2012)
| Автор: © Василь Шляхтич
Розміщено на сторінці : Шляхтич Василь , Українцям
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1919 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА