Цей січень буде трішечки моїм,
Пухнастим сріблом вмоститься на пальцях,
Впаде безмежжям спогадів та втім
Новітню казку розшука в бувальцях.
І ледь торкнеться павутиння сну,
Яким сповито сонячні попруги.
Незримо вечір в радощі гайнув,
Підперезавшись приморозком туго.
Це він нічним пейзажем шепотів,
Що зорепадом на очах зависне.
Пора для дива і для теплих слів
Поміж крижинок, зронених зумисне.
|