Важко житии у світі, де тьма Важко житии у світі, де тьма, Де любов замінила ворожа злоба, Ходити по стежці, де сонця нама, Де вічної, темної ночі доба. Важко підняти голівку до неба, Знаходити світло в пісках де лиш зло, Шукати любов, як же це треба Творити, робити одне лиш добро. А ми звикли до темної ночі, Ховаючи вчинки в пітьмі, Схилившись до долу, опускаючі очі, Ходимо вперті, горді і злі. Ходимо в ночі, тіло в синцях, Шишки набиті, гул у висках. Немічна біль в наших серцях, Гординя тримає душі в тисках. Важко вклонитись, впавши до долу, Просити пробачення в рідних, чужих. Ще важче піднятись на білую гору І скинути камінь із плеч, із своїх. Яке відчуття коли каміння немає, Коли за плечима любов і добро, Крила ростуть, душа оживає, Коли камінням присипане зло. Легко на світі, де світить зоря, Де сонця одвічного ціла доба, Де зірка на небі, зірка Твоя, Де у світі згоряє злоба. 10.01.2008р.
|