Знову спогади линуть крізь час І думки мої наче в тумані. Намагаюсь забути хмаринку, Пропливаючу в раннім смерканні Спопеляючи серце гнітить, Наче фенікс безсмертя згубивши, Та оманлива ніжна блакить Погляд свій в небеса опустивши. Що віщує він, може мовчить, Не вгадаєш думки і бажання. Ніби блискавки сяйво в цю мить Забирає всі сили останні.
|