Знову спогади линуть крізь час
І думки мої наче в тумані.
Намагаюсь забути хмаринку,
Пропливаючу в раннім смерканні Спопеляючи серце гнітить,
Наче фенікс безсмертя згубивши,
Та оманлива ніжна блакить
Погляд свій в небеса опустивши. Що віщує він, може мовчить,
Не вгадаєш думки і бажання.
Ніби блискавки сяйво в цю мить
Забирає всі сили останні.
| 
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-