Я вірю в це язичництво ночей, У цей буддизм просвітленого
ранку, В це християнство полудня і
ще У цей іслам вечірнього серпанку. Вони в мені злилися назавжди. Молюся їм очима і словами, Молюсь душею. В шелесті
води Шумує тиша, владна до нестями. Збиває з ніг, підхоплює й несе В нові світи – незвідано високі... Я вірую в цю тишу над усе, Яка дарує прихисток і спокій.
|