Я вірю в це язичництво ночей...

Я вірю в це язичництво ночей,
У цей буддизм
                просвітленого ранку,
В це християнство полудня
                                          і ще
У цей іслам вечірнього серпанку.
 
Вони в мені злилися назавжди.
Молюся їм очима і словами,
Молюсь душею.
                      В шелесті води
Шумує тиша, владна до нестями.
 
Збиває з ніг, підхоплює й несе
В нові світи –
                       незвідано високі...
Я вірую в цю тишу над усе,
Яка дарує прихисток і спокій.