| Сніжинка ніжністю до вій припала,вгорталася твоїм теплом.
 Як іскорка у келиху бокала,
 живинкою світилась поза склом.
 А ти була щаслива до безтями,
 в обіймах найсміливіших надій.
 Ти вірила,ішла до них снігами,
 долаючи неприязні стихій.
 Коханням зацвіла ,немов жоржина,
 вбираючи енергію світів.
 Моя ти,квіточко,єдина
 іще не прожитих життів.
 
 |