Сніжинка ніжністю до вій припала, вгорталася твоїм теплом. Як іскорка у келиху бокала, живинкою світилась поза склом. А ти була щаслива до безтями, в обіймах найсміливіших надій. Ти вірила,ішла до них снігами, долаючи неприязні стихій. Коханням зацвіла ,немов жоржина, вбираючи енергію світів. Моя ти,квіточко,єдина іще не прожитих життів.
|