І темрява навкруг, І серце біль пронизує як холод В морозну ніч осінню ніжну квітку, Вмираєш на руках твоїх же мрій колишніх, І розриваєшся німим ти криком в тиші. Та шлях обрав ти сам – Не тільки біль та холод Знайдеш ти в глибині душі своїй. Там є надія, віра й сила перемоги І впертість, що дає нам жити далі. Почуй ту пісню щастя та любові, Яка нас тихо колихає уві сні… І більш немає горя… І не натягнуться більш струни днів твоїх, Що так нестерпно груди пропікали. Та чується ще стогін тихий твій, I вже є сила, сила перемоги.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Дуже важкі рядки. Серце огортає туга за таких ось героїв. А скільки їх вже лежить в нашій змученій горем, але нескореній землі, та водночас велика гордість розпирає груди
leskiv: Дякую за вірш, надзвичайно боляче читати, але це - війна. Я ніколи не думала, що в Росії виросло таке жорстоке покоління нелюдей. Та й наші ровесники там задурені рашистською пропагандою настільки, що
karas: А я не дивуюся нічому в світі , якщо я своєму працедавцю не скажу що в мене погані інструменти на роботі , і ми , які це знають , не будемо відстоювати на своєму місці , то і так далі буде . В моєму к
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс