Віщий сон

Вода тече як і багато років тому,
А серце б’ється трошечки нервово
І кожен крок ти робиш з тяжким болем
І вже сидиш ти на краю свого моста.

Я йду до тебе в тому сні страшному,
Де крила виросли й хотілося літать.
Лише моя любов не дозволяла того.
Твоя ж казала рухатись вперед.

Вже бачу річку, де на дні якої
Не видно відображення твого
І, ставши поруч,
Слухаю я тишу та ніжний шепіт серденька мого.

Говориш ти:”Нам не дано літати”
І вітер ті ж повторює слова,
А я не вірю й хочу сподіватись,
Що все ж колись підніметься душа.

Та обернувся ти і серце розірвало,
А вітер виє:”Бачиш, мертвий я”.
Не брешуть очі, що не вмів літати,
І плине по воді твоя душа.

Ріка тече як і багато років тому,
А серце б’ється трошечки нервово,
Тепер стою я на мосту сама
І розумію, що тебе нема.

Сон про реальну людину.., якої нема вже у живих...