Віщий сон Вода тече як і багато років тому, А серце б’ється трошечки нервово І кожен крок ти робиш з тяжким болем І вже сидиш ти на краю свого моста. Я йду до тебе в тому сні страшному, Де крила виросли й хотілося літать. Лише моя любов не дозволяла того. Твоя ж казала рухатись вперед. Вже бачу річку, де на дні якої Не видно відображення твого І, ставши поруч, Слухаю я тишу та ніжний шепіт серденька мого. Говориш ти:”Нам не дано літати” І вітер ті ж повторює слова, А я не вірю й хочу сподіватись, Що все ж колись підніметься душа. Та обернувся ти і серце розірвало, А вітер виє:”Бачиш, мертвий я”. Не брешуть очі, що не вмів літати, І плине по воді твоя душа. Ріка тече як і багато років тому, А серце б’ється трошечки нервово, Тепер стою я на мосту сама І розумію, що тебе нема. Сон про реальну людину.., якої нема вже у живих...
|