Так, я зовсім не надія, Я - смілива забаганка, У житті твоїм подія, Божевільная коханка!
Відчуттів скажених лава, Що затьмарює твій розум. Найжаданіша забава, Рай в твоїй життєвій прозі.
Коли хороше так поряд, То хіба тебе я змушу, Відірвать від тіла погляд Й зазирнути в мою душу?
Так і треба - не дивися! Бо колись життя розлучить Й, скільки богу не молися, Спогад розірве болюче.
Буду почуттів не варта. Ти ж палай у моїм пеклі, Де я боляче, без жартів, Спопелю тебе відверто!
І, коли розвіє вітер Дим від зустрічей останній, Ти зумієш зрозуміти - Я була твоїм коханням...
|