Просто - жить!

Чи думав ти, що до дощу байдужа,

Він не лякає, не пройма мене,

Що погляд мій від болю тихо сушать

Слова твої, лиш спогляну Моне?

Я наче та картина відболіла:

Туманне серце, голова ясна...

О! Скільки вже почула… Прогоріло,

Переболіло - як Моне жива,

І як Далі картини, що у русі:

Не запитали, кажуть, - оживіть!

І я живу...  Моне й Далі, ми мусим,

Нас не питають, просто кажуть - жить.