До Янгола

Ти  серце  моє  прочиняєш
До  світла,  до  ясного  світла,
Ту  істину  щиру  являєш,
Що  в  шати  небесні  зодіта.

І  руку  згори  простягнувши
Зовеш  молитовно  у  далі.
Господнє  у  груди  вдихнувши,
Викурюєш  гойні  печалі.

Мов  промінь  у  стужі  осінній,
Коли  падолистить  і  тужить,
Коли  все  єство  в  голосінні  -
Надією    душу  голубиш.

І  тихо  шепочеш  до  серця
У  хвилю  розпуки  і  болю:
Не  бійся,  дитино,  минеться,
Я  мо́люся поряд з  тобою...
(25.10.12)