ЖИВА

Давно всі виплакані вічі

Давно вся сива голова,

Та крізь нічну суцільну тишу

Все ж пробиваються слова.

-Кохана! Знай! Я із тобою,

Ніщо не роз’єднає нас!

Не відчувай себе сумною,

У мій останній хресний час.

Розпорошусь, та знов воскресну,

Усе, що втратив, поверну –

Чекай на мене, мавко-весно,

У ніч зорЯну чарівну.

І враз помолоділи вічі,

Звелась поникла голова,

В минулому лишився відчай,

Здригнулось сЕрденько – жива!

25.03.2013