Давно всі виплакані вічі
Давно вся сива голова,
Та крізь нічну суцільну тишу
Все ж пробиваються слова.
-Кохана! Знай! Я із тобою,
Ніщо не роз’єднає нас!
Не відчувай себе сумною,
У мій останній хресний час.
Розпорошусь, та знов воскресну,
Усе, що втратив, поверну –
Чекай на мене, мавко-весно,
У ніч зорЯну чарівну.
І враз помолоділи вічі,
Звелась поникла голова,
В минулому лишився відчай,
Здригнулось сЕрденько – жива!
25.03.2013
|