Ти знов прийшла, моя печальна музо... Ліна Костенко
Муза Дві жінки у самотньому вікні Що так беззахисно спалахує у тиші… Дві долі… неминучі й мовчазні… Обидві в білому… обидві пишуть вірші… Лягають на обвуглений листок Гарячих почуттів високі ноти… Ця жінка не відходить ні на крок, І я наважуюсь таки спитати: «Хто ти?» У відповідь лиш пролісків сипле , Крилом натхнення до чола торкнеться… - Чому ти, Музо, вибрала мене? - Відчула позивні твойого серця!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн