Ти знов прийшла, моя печальна музо... Ліна Костенко
Муза Дві жінки у самотньому вікні Що так беззахисно спалахує у тиші… Дві долі… неминучі й мовчазні… Обидві в білому… обидві пишуть вірші… Лягають на обвуглений листок Гарячих почуттів високі ноти… Ця жінка не відходить ні на крок, І я наважуюсь таки спитати: «Хто ти?» У відповідь лиш пролісків сипле , Крилом натхнення до чола торкнеться… - Чому ти, Музо, вибрала мене? - Відчула позивні твойого серця!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️