Ти знов прийшла, моя печальна музо... Ліна Костенко
Муза Дві жінки у самотньому вікні Що так беззахисно спалахує у тиші… Дві долі… неминучі й мовчазні… Обидві в білому… обидві пишуть вірші… Лягають на обвуглений листок Гарячих почуттів високі ноти… Ця жінка не відходить ні на крок, І я наважуюсь таки спитати: «Хто ти?» У відповідь лиш пролісків сипле , Крилом натхнення до чола торкнеться… - Чому ти, Музо, вибрала мене? - Відчула позивні твойого серця!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!