Ти знов прийшла, моя печальна музо... Ліна Костенко
Муза Дві жінки у самотньому вікні Що так беззахисно спалахує у тиші… Дві долі… неминучі й мовчазні… Обидві в білому… обидві пишуть вірші… Лягають на обвуглений листок Гарячих почуттів високі ноти… Ця жінка не відходить ні на крок, І я наважуюсь таки спитати: «Хто ти?» У відповідь лиш пролісків сипле , Крилом натхнення до чола торкнеться… - Чому ти, Музо, вибрала мене? - Відчула позивні твойого серця!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал