Зацвіли у садку чорнобривці Ніби спомин про юність мою, бачу маму у у білій хустинці, Чую мову ласкаву твою. Моя мамо,матусю рідненька як же тяжко без тебе мені! Ти голубко моя сивенька Ми зустрінемось тільки у сні. Дуже рано від мене пішла ти За межу,у далекі краї, Так й не встигши нічого сказати Наостанок,рідненька мені. Твоє серце постійно боліло За нещасну долю мою І волосся твоє посивіло Через горе і тугу твою. Скільки болю,який не вщухає Довелося тобі пережить, Бо на світі сумніше немає Ніж дитя-інваліда ростить. Бо несила дивитись на муки, Що терпіла на світі я Ти готова підставити руки, Щоб не впала дитина твоя. Лиш роботу,недоспані ночі- Ось що мала ти у житті, Твої рідні,зажурені очі Знов приходять на згадку мені. Я ніколи тебе не забуду, Найдорожчя,людино моя На могилку ходити я буду Доки світить ще свічка моя...
|