Нд, 24.11.2024, 04:14
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Прочитавши вірш чи прозовий твір, коментар...
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Метафізика
 

ТВОЇ СЛІДИ НА ПІСКУ


коли народилась людина – Бог сказав їй: …дитино, нічого не бійся, Я буду з тобою скрізь і завжди – впевнено йди… а щоб сумніви побороти і доказ Моєї присутності міг неодмінно знайти – щоразу, коли озирнешся ти – поруч з твоїми слідами побачиш мої сліди… впевнено йди… сину... …пішла людина стежечкою у траві: підтюпцем, підскоком, безтурботним кроком… веселі джмелики і метелики медозборили у її серці і в голові… йшла-ішла – підросла і подумала ненароком: «…зажди, чи справді поруч із моїми слідами будуть помітні Його сліди?...» оглянулася упівока і побачила обіч з відбитками ніг своїх два Божих сліди – чітких і надійних… безтурботно стеблинку в зубах затисла і далі собі пішла… і так щоразу: хоч прямо йди, хочеш, звертай куди, лужком-бережком, чи самим краєчком води – оглянешся, а за тобою слідом завжди чотири вірні сліди… …аж якось настала сіра днина, і пробила важка година: прийшла до краю пустелі людина… …обминути б пустелю, але до Мети конче треба її – пустелю – навпростець перейти… іди… за тобою – чотири сліди… маєш сумніви, може?.. озирнись: оті два – твої, а поруч іще два – Божі… пустеля мертва, пустеля безводна… удень – пекельна, уночі –холодна… важко і страшно, та мусиш ти, людино, пустелю свою перейти… людина постояла на краю і в безвість пустелі рішуче пішла – сміла і певна Бога була… …піски і піски, як віки, засмагло-лиці – ні деревця аніде, ні криниці… голод і спрага – хоч би ковточок водиці… до решти змучившись, озирнулася з відчаєм проти ночі – а на пісках жагучих два власних кволеньких слідочки – Бога поруч нема… людина серед пустелі – сама… що тут робити – лягати вмирати, чи йти… ногу за ногу плутано переставляти… падати і вставати… зовсім утративши сили – повзти… образу і відчай у серці людина перемогла – пішла… врешті, скінчилась пустеля – чиясь випадкова оселя подорожнього прийняла: зігріла, нагодувала і напоїла, окраєць хліба в дорогу дала… перепочила людина, ожила, стежку свою упізнала і дальше поволі пішла… …довго мережилися стежки, зацвітали і обсипались плодами садки – людина впевнено йшла, про пустелю свою і не згадувала… не озиралася позад себе, бо не мала потреби... але якось з цікавості, чи жартома, голова напівобернулася ніби сама і глянули очі туди, де, звичайно ж, мали б стелитися два самотні людські сліди – О!.. – вирвався подив щирий, бо слідів стелилося слідом – знову чотири… і сказала людина: – Отче! я дорікнути Тобі не хочу… але за півкрок до загину, у найважчу мою хвилину, серед пустелі безплідної Ти самотою мене покинув… умираючи без ковтка води – я озирнувся з надією, і за собою з жахом побачив лише два мої безпорадні і кволі сліди… «…людино, люба Моя дитино… сину... надаремні були твої відчай і страх: коли озирнувся в пустелі, страждаючи без води, – ти узрів на пекучих її пісках – не свої, а Мої сліди: на той час – Я давно уже ніс тебе на руках…» 01.04.2013






Додав: LedyDelfin (01.04.2013) | Автор: © Валентина САВЕЛЮК
 
Розміщено на сторінці: Савелюк Валентина, Метафізика

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2607 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): стежки, пустеля, ХЛІБ, Піски, Людина

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
avatar
1 Asedo1949 • 23:20, 01.04.2013 [Лінк на твір]
Як зворушливо,п.Валентино, аж підкотилося щось до горла... Які ми буваємо самовпевненими, які самолюби і часто буваємо невдячними Господу нашому, який кожну мить готовий підставити нам свої довготерпеливі і вседаруючі руки. respect 55555
avatar
2 LedyDelfin • 23:36, 01.04.2013 [Лінк на твір]
я цю прекрасну притчу, пані Катю, знаю років зо 20, АЛЕ Й ТЕПЕР У ЇЇ ФІНАЛІ ПРИХОВАНО ПЛАЧУ... НУ, НЕ СЛЬОЗАМИ ПЛАЧУ, А.. ІНАКШЕ ЯКОСЬ... це моя най-най! - притча... не думала, що зиожу подати її отак... ну, на все Воля Божа...

дякую Вам за щирий відгук... yes
avatar
3 malovana • 23:39, 01.04.2013 [Лінк на твір]
respect гарно
avatar
5 LedyDelfin • 23:45, 01.04.2013 [Лінк на твір]
дякую, пані Таню... простенько так.. як і має бути...))) yes
avatar
У мене аж мороз по шкірі пішов.
Гарно... і правдиво. Воно так і є, як Ви написали.
Дякую.
avatar
6 LedyDelfin • 23:48, 01.04.2013 [Лінк на твір]
сюжет притчі відомий, моя віршована інтерпретація...
avatar
7 Davudenko • 07:27, 02.04.2013 [Лінк на твір]
hands 55555
avatar
9 LedyDelfin • 08:29, 02.04.2013 [Лінк на твір]
type taktak
avatar
8 Oksanka • 08:26, 02.04.2013 [Лінк на твір]
Ми частенько зневіряємося, сваримо Бога за не милість, переоцінюємо свої можливості... Дуже правдиво передано... дуже повчально up
avatar
10 LedyDelfin • 08:30, 02.04.2013 [Лінк на твір]
дякую, пані Oksankо! БОГ ЛЮБИТЬ НАС... yes
avatar
11 freedom • 13:07, 02.04.2013 [Лінк на твір]
пані Валентино,мені дуже сподобався вірш,гарна тема,гарно описано.але  де не де рими стрибають,та й писати треба стисліше,такий довгий вірш стомлює читача.Але це тільки моя власна думка.Натхнення!
avatar
12 LedyDelfin • 17:09, 02.04.2013 [Лінк на твір]
Ви насмішили мене... prof
avatar
13 freedom • 17:26, 02.04.2013 [Лінк на твір]
Можливо!
avatar
14 LedyDelfin • 17:42, 02.04.2013 [Лінк на твір]
точно... s-8


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz