Мене розсудливість так хватко Тримала змалечку в руці, Що я від самого початку Про починань всіх знав кінці. І, усвідомлюючи все це, Мені донині невтямки – Чому я слухаюся серце І забуваю про мізки?..
Іди за серцем навмання, Хай в нім вогонь горить все дужче, Бо лиш любов - непроминуща, Мов світло завтрашнього дня!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
