Як небо ніжно землю обіймає!
Як небо ніжно землю обіймає! Із пристрастю коханця-юнака, Вином блакитнограйним напуває, Вона ж стоїть осяйна й гомінка. Коли ж краса-землиця у печалі, Смутливо заколисує гаї, Коханий синій простір лине в далі, Збирає роси, ллє рясні дощі... Земля і небо - нерозлийвода Палають цвітом і чаруються в любові. Палкий юнак і німфа молода, Квітуче плесо й зорі світанкові...
Додав: IrunaKohan (10.05.2013)
| Автор: © Ірина Кохан
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1942 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя