Як небо ніжно землю обіймає!
Як небо ніжно землю обіймає! Із пристрастю коханця-юнака, Вином блакитнограйним напуває, Вона ж стоїть осяйна й гомінка. Коли ж краса-землиця у печалі, Смутливо заколисує гаї, Коханий синій простір лине в далі, Збирає роси, ллє рясні дощі... Земля і небо - нерозлийвода Палають цвітом і чаруються в любові. Палкий юнак і німфа молода, Квітуче плесо й зорі світанкові...
Додав: IrunaKohan (10.05.2013)
| Автор: © Ірина Кохан
Розміщено на сторінці : Вірші про природу
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2004 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.