Невже лише такого гідна,
Що і дивитися огидно?
Із ним у ліжку ніччю спиш,
З обличчя танеш та мовчиш.
А я по місту все тиняюсь,
І стільки діб уже вагаюсь,
До тебе якось підійти
Та й розпитиати: як, там ти?
Але ж даремно – бо не скажеш?
А тільки поглядом образиш,
Плечима мовчки поведеш
І знов до клятого підЕш.
До кого ж ще? У нього гроші –
Огидний? Так! Та все ж хороший,
Та все ж поважний чоловік,
З яким прожити варто вік…
З яким усі можливі мрії
І найбезглуздіші надіі,
З яким, не знаючи відмов,
Забудеш швидко про любов.
Бо що вона? Така непевна,
Завжди у злиднях і на нервах.
Ні, краще жить без маяти
І дотягнутись до мети
Собі у всьому догоджати,
І від нестатків не страджати…
Але ж з обличчя танеш ти –
Тому я мушу підійти.
11.05.2013
|