НЕВЖЕ

Невже лише такого гідна,

Що і дивитися огидно?

Із ним у ліжку ніччю спиш,

З обличчя танеш та мовчиш.

А я по місту все тиняюсь,

І  стільки діб уже вагаюсь,

До тебе якось підійти

Та й розпитиати: як, там ти?

Але ж даремно – бо не скажеш?

А тільки поглядом образиш,

Плечима  мовчки поведеш

І знов до клятого підЕш.

До кого ж ще? У нього  гроші –

Огидний? Так! Та все ж хороший,

Та все  ж поважний чоловік,

З яким прожити варто вік…

З яким усі можливі мрії

І найбезглуздіші надіі,

З яким, не знаючи відмов,

Забудеш швидко про любов.

Бо що вона? Така непевна,

Завжди у злиднях і на нервах.

Ні, краще  жить без маяти

І дотягнутись до мети

Собі у всьому догоджати,

І від нестатків не страджати…

Але ж з обличчя танеш ти –

Тому я мушу підійти.

11.05.2013