Три кари

                                       «…німець каже:

                                         - Ви слов’яни?-

                                          - слов’яни, слов’яни,-

                                          славних прадідів великих,

                                           правнуки погані. –

                                           Німець каже:

                                          - ви монголи?-

                                           - монголи, монголи,-

                                           золотого Тамерлана

                                           онучата голі…»

                                                                                      Т. Г. Шевченко.

                           1.1.(Уривок твору)

 -Кар!-Сіра ворона розправила крила.

-Кар! -Чорна ворона їй повторила,

Сіла скраєчку на свіжій могилі.

-Кар! -Злетів крук, примостивсь на хресті.

-Як тяжко хрест покаяння  нести.-

-Кар! Чиї  ж тут могили ,чиї тут кістки.

Якої тут віри спочили мерці?

Що це за край, де  одні лиш  горбки

Та  зарослі   тереном    шляхи,

Не видно  слідів  людської ноги?-

-Кар! А то  не хрест стоїть , а тризуб

З боків обламаний до низу

Що мав колись він силу грізну.

-Кар ! Я  ще  пам’ятаю,

Як  малою літала

в цьому дикому краю

Де кожен хрест страху наганяє.

А бабця стара мені говорила

Як  земля ця колись стугоніла

стираючи в порох ковили

 ординських   коней копитами

й  невольничими  босими ногами

 у рабство  гнаних  табунами.

-Кар! А були  ще ж інші часи,

Як  не було тут стільки хрестів.

Ще раніш, до  монгол  і   русів.

Було тут царство  кіммерійців,-

Рабовласників –работоргівців,

Загарбників  земель  сусідських

У війнах тих  воно і занепало

Під тиском іншої навали,-

 Нової скіфської  держави.-

-Кар! Великі скіфи-людожери,

Коли в походах неставало їжі,

З’їдали полонених, трупи свіжі.

А потім їли і своїх обозних:

Жінок , дітей і все , що можна

Їсти,- поїдалося  безбожно. -

-Кар!  Потім ще прийшли сармати,-

Народ   рабів та  демократів:

  Роксоланів , язичів ,  сіраків;

Навчені  ритись у землі,

Триматись  міцно у сідлі

Та добре знані  в ремеслі.-

-Кар! Були тут готи й гуни,-

Нові  німці й дикі  хунни,

Лишили   тут свою культуру,-

гепіди,  тайфали , вандали,

(чужі  надбання зруйнували,

неначе місця було мало). -

- Кар! Але ж і готи збудували

На схилах  сивого Дніпра

Нове місто Данпартад

Такий собі тут цареград.

Потім все, з якогось  диво,

 місто стало зватись Київ,-

Столицею  Аскольда з Діром.

Готи  з антами в союзі

Жили мирно  довго дуже,

Аж  доки не з’явились гуни,

Чорних  воїнів загони,

Що на світ весь зазіхнулись,

Щоб поневолити у рабство.

Всіх , хто мав якесь багатство,

Грабувало гунське царство. -

-Кар! Сармати щезли у неволі

Лишили антам своє коло,-

Засіяне культурне поле.

Венеди ,анти та склавени

Зійшли ,немов жита зелені,

На тлі зруйнованих  теренів. -

-Кар! Тут царство анти відтворили

Після смерті гунського Аттили,

Повернули  собі славу й силу. -

-Кар!  Нашестя гунів зупинило

Військо римлян у Шампані,

Коли гунський цар  Мундзук

Помер від переїдання

Та любовницьких   розпуств

Дикунського кохання. -

-Кар!  Як  же лихо сталось все це?-

-Кар! Не втримало воляче серце

Жеребцевої утіхи,

У  розбещеннях великих.

Після гибелі  Аттили

Його царство розділили,

Розірвали на шматки та клапті,

Незліченні  байстрюки-нащадки.

Щезло царство диких  гунів

З історичних  перегонів. -

-Кар! Тут царство виникло булгар,

Нащадків   гунського  каганату.

Мав великий цар їхній Кубрат

Молодшого Хан Шибая брата,

І  велів йому, на Заячих Горбах

На крутосхилах  Борисфен-Дніпра

 Нову  фортецю побудувати.

Збудувавши  місто на Дніпрі

Став у ньому царювати,

Сам , возвівши  себе у царі

Відрікшись  від Кубрата.

За таке тоді Хан Шибая

Булгари покидьком прозвали

Що на тюрскому  звучить

Непристойним словом «кий».-

-Кар! Так он воно який,

Цей прадавній  город Кий!-

-Кар! Після розвалу булгар

Відродилось царство антів,

Племен  праслов’янських.

Царство антів було доки,

Не прийшли чаcи  жорстокі

Хазарського  каганату.

-Кар! Хазари ж це євреї

 втрачених колін, ашкінази,

По вірі своїй,- іудеї,

Чи просто жиди ,(без образи).-

-Кар! Хазарів вигнали варяги,

Військові роблячи вояжі,

Грабуючи шляхи торгові.

Нові  освоївши простори,

На східних теренах  Європи.

Зайнявши Київський престол,

Варяги: Рюрік і Свельдон,

Зібрали військо за кордон,

Хазар  розбили в пух і прах –

 земля від Дону до Дніпра

лишилась  в київських  руках .-