За
царедворців- чужеродців,
Але
ж імператори не бажали
тримати
під боком сильну державу
На
чолі з нащадком пірата,-
Краще
мати васального свата.
-Кар!-
Епоха правління князів -
Братовбивць,
варяжського роду
Скінчилась
втратою країв
І
державницької свободи.
-Кар!
-Русь розорили Рюріковичі,
У
боротьбі за владу міжусобичів,
Так
, як царство гунів розвалили
Байстрюки Мундзука
Атили.
Який
хрест несли з собою ,-
Від
того й згинули обоє.
-Кар!
А як опинилась в занепадку
Могутність
рюріків - князів,
Сила чінгісханових
нащадків
Покрила
землі Києво-Русі.
-Кар!
Так це ж монголо-татари,
Колись
в історії писали,-
Золотоординська
навала.
-Кар!-
Золота Орда була
Та,
тільки без татар.
Татарами
слов’яни звали всіх,
Хто
посягавсь здаля на землі їх,-
Від
Сяну до Дону
І
від Риму до Криму.
-Кар!-
А як же вийшло так,
що
могутній Київ впав
за, якихось, вісім днів,
столиця рюріків - князів?
-Кар!-
Не обійшлося там без зради,
Де
кожен тужився до влади,
Хоч
у союзі із самим
Рогатим
сватом сатани.
-Кар!
-Так он воно що!
А
може хто й покликав
Отих монголів напівдиких,
А
може ще й провів
У
стольний город Кий?
-Кар!
Історія мовчить,
Заціпило
знавцям.
А
от святителям – отцям
Свіжа
паства повалила,
Монголи
дикі охрестились,
Прийняли
православіє
І
правили державою.
-Кар!
-Монголи, кажуть, двічі
Київ
руйнували?
-Кар!-
У страху великі вічі,
А
правди дуже мало.
-Кар!
Розбив монголів
Князь
Дмитро Донський
На
Куликовим Полі,
А
може інший князь якийсь
Та
ще й з іншої волі?
-Кар! Князь Великої Литви,
Син
Гедиміна,- Олгерд
Розбив
війська Орди
На
ріці Сині Води
А
нікому не відомий
Князь
Дмитро Донський
Народився
на картинах
Та,
в рукописах Москви.
-Кар!
-Що з тим краєм потім сталось,
Як Орда вже занепала?
-Кар!
Князі запроданці лукаві,
Пішли
до іншої держави
З
правами підданих, васалів.
У
Києві на княжім троні сів,
Олгерда
Гедеміновича
син,-
Володимир,
котрий відродив
Могутність
і славу
столиці
держави.
Лише Галицько-Волинське
(Володимирське) князівство,
ще
з піввіку існувало
під
утиском навали,
Маючи
підтримку
католицького Риму
та
ордену Тевтонів,
проти
Орди і Литви
та
Польської корони.
-Кар!А
потім хто
Цей
ласий шмат уздрів?
-Кар!
Гетьмани
польських
королів.
Аж до сивого Дніпра
Корона
польська простягла
Свої
імперські володіння,
Жидівське сіючи насіння.
-Кар!
-А решта,- шмат великий,
Лишився
Полем Диким,
Де
всі займалися розбоєм,
Хто
мав достатньо військ і зброї
І
був ласий до чужої…
-Кар!
-На Дикім Полі
Закони
були дикі,-
Славні
прадіди великі
Закони
ті вершили,
Де
визнавалось право сили.
-Кар!-
Таке з законами і нині
Твориться
скрізь на Україні.
Розбійницьку
створили
Тут
державу,
Де
править сила,
А
несила права.
-Кар
! Пізніше там
Зросло
козацтво,-
Таке,
собі мов лан,
Військове
братство
Із
діда-прадіда вояків
Та
збіглих хлопів від поляків.
Північні
землі заселили,
прийнявши
віру, охрестились
Нащадки
князя Гедиміна,
Коли була Литва уже в руїнах.
-Кар!-
Чим живилось Дике Поле?.
-Кар!-Там були шляхи торгові:
«Із
варяг у греки»,- по Дніпру
Та із Східної
Європи
В Цареград-Константинополь
По Бугу та
Дністру.
На тих шляхах
торгових
Гуляли на крутих
порогах
Ватаги напівдиких
вояків,-
Прототипів славних
козаків.
Вони постійно грабували
Не лиш торгові каравани,
не гребували і розбою
та різних
відкупів-поборів
від мирних жителів
осілих
Православних і
правовірних.
З Криму чинили
набіги татари
Ловили ясир і
гнали на Кафу,-
живим промишляли
товаром
і славили всевишнього
Аллаха.
-Кар! Раби завжди були в ціні,
При всяких владах
і режимах
Навіть, в докняжеві
часи
Місцеві
нехристи вожді