Три кари (продовження 2.1.)

         2.1.

Мало було Новгорода,-

Захотілось у столиці

По-своєму князювати.

 Треба ж було хитрістю,

Клянучись братською любов’ю

Умовити Ярополка

Вивести із Києва всю дружину

Під страхом печенігів

І самому зайняти

Ярополкові палати.

Потім ще й у гості запросити

Обдуреного брата

Щоб підступно,

на мечах  підняти.

Кар!-Яка мораль?!

Кар!- Не до моралі,

Коли в очах пожива.

Люди ,- не ми,

Вони ненажери.

-Кар! – А що ж там далі?

-Кар!- А як же Мудрий Ярослав?

-Кар! А хто тобі таке сказав?-

Син братовбивці, й поготів,

Братовбивцею й став

Убив не одного, а чотирьох братів:

Бориса, Гліба, Святополка і Мстислава.

І розпалась його Русь-держава.

Хоч і видавав своїх він дочок

За царедворців- чужеродців,

Але ж  імператори  не бажали

тримати під боком сильну державу

На чолі  з нащадком пірата,-

Краще мати  васального свата.

-Кар!- Епоха правління князів -

Братовбивць, варяжського роду

Скінчилась втратою країв

І державницької  свободи.

-Кар! -Русь розорили Рюріковичі,

У боротьбі за владу міжусобичів,

Так , як царство гунів розвалили

Байстрюки  Мундзука  Атили.

Який хрест  несли з собою ,-

Від того й згинули обоє.

-Кар! А як опинилась в занепадку

Могутність рюріків - князів,

Сила  чінгісханових  нащадків

Покрила землі Києво-Русі.

-Кар! Так це ж монголо-татари,

Колись в історії писали,-

Золотоординська навала.

-Кар!- Золота Орда була

Та, тільки без татар.

Татарами слов’яни звали всіх,

Хто посягавсь здаля на землі їх,-

Від Сяну до Дону

І від Риму до Криму.

-Кар!- А як же вийшло так,

що могутній Київ впав

за,  якихось, вісім днів,

столиця  рюріків - князів?

-Кар!- Не обійшлося там без зради,

Де кожен тужився до влади,

Хоч у союзі із самим

Рогатим сватом сатани.

-Кар! -Так он воно що!

А може хто й покликав

Отих  монголів напівдиких,

А може ще й провів

У стольний город Кий?

-Кар! Історія мовчить,

Заціпило знавцям.

А от святителям – отцям

Свіжа паства повалила,

Монголи дикі охрестились,

Прийняли православіє

І правили державою.

-Кар! -Монголи, кажуть, двічі

Київ руйнували?

-Кар!- У страху великі вічі,

А правди дуже мало.

-Кар! Розбив монголів

Князь Дмитро  Донський

На Куликовим Полі,

А може інший князь якийсь

Та ще й з іншої волі?

-Кар!  Князь Великої Литви,

Син Гедиміна,- Олгерд

Розбив війська Орди

На ріці Сині Води

А нікому не відомий

Князь Дмитро Донський

Народився на картинах

Та, в рукописах Москви.

-Кар! -Що з тим краєм потім сталось,

Як   Орда вже занепала?

-Кар! Князі запроданці лукаві,

Пішли до іншої держави

З правами підданих, васалів.

У Києві на княжім троні сів,

Олгерда  Гедеміновича  син,-

Володимир, котрий відродив

Могутність і славу

столиці держави.

Лише  Галицько-Волинське

 (Володимирське) князівство,

ще з піввіку існувало

під утиском навали,

Маючи підтримку

 католицького Риму

та ордену Тевтонів,

проти Орди і Литви

та Польської  корони.

-Кар!А потім хто

Цей ласий шмат уздрів?

-Кар! Гетьмани

польських королів.

Аж  до сивого Дніпра

Корона польська простягла

Свої імперські володіння,

Жидівське  сіючи насіння.

-Кар! -А решта,- шмат великий,

Лишився Полем Диким,

Де всі займалися розбоєм,

Хто мав достатньо військ і зброї

І був ласий до чужої…

-Кар! -На Дикім Полі

Закони були дикі,-

Славні прадіди великі

Закони ті вершили,

Де визнавалось право сили.

-Кар!- Таке з законами і нині

Твориться скрізь на Україні.

Розбійницьку створили

Тут державу,

Де править сила,

А несила права.

-Кар ! Пізніше там

Зросло козацтво,-

Таке, собі мов лан,

Військове братство

Із діда-прадіда вояків

Та збіглих хлопів від поляків.

Північні землі заселили,

прийнявши віру, охрестились

Нащадки князя Гедиміна,

Коли  була Литва уже в руїнах.

-Кар!- Чим живилось Дике Поле?.

-Кар!-Там  були шляхи торгові:

«Із варяг у греки»,- по Дніпру

Та із Східної Європи

В Цареград-Константинополь

По Бугу  та Дністру.

На тих шляхах  торгових

Гуляли на крутих  порогах

Ватаги напівдиких  вояків,-

Прототипів  славних козаків.

Вони постійно грабували

Не лиш торгові каравани,

не гребували і розбою

та різних  відкупів-поборів

від мирних жителів  осілих

Православних  і правовірних.

 З Криму чинили набіги татари

Ловили ясир і  гнали на Кафу,-

 живим промишляли товаром

 і славили  всевишнього  Аллаха.

-Кар! Раби завжди були в ціні,

При всяких  владах і режимах

Навіть, в докняжеві  часи

Місцеві  нехристи  вожді