Вт, 05.11.2024, 18:49
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3384]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Мелодія маминого голосу



          Коли блискавка розпанахує навпіл простір від неба до землі, бурчить, а потім ляскає грім і хмари, які вже не в силі втримувати в собі тони води, проливають воду рясним дощем, мені завжди згадуються хвилини дитинства.
          Мама дуже боялася блискавки і грому, паніка в її очах лякала нас з братом. Ми приту-лялися до неї і нам здавалося, що ми рятуємо її від цього страху. Але мама брала нас за руки і швиденько вела в залу, найбільшу кімнату в будинку, де стояло їхнє з батьком широке ліж-ко. Вона "запихала" нас під нього, залазила до нас ... і світ зразу змінювався: страх в мами-них очах зникав і до нас знову усміхались такі рідні, голубі, з іскорками посмішки, очі. Ми притулялися до неї з обох боків, мама нас обнімала і починала розповідати історії свого життя, або переказувати прочитану недавно книжку. Затамувавши подих, ми слухали мелодію ма-миного голосу і було так затишно і тепло, що так хотілося, щоб блискавка і грім ще трошечки поблукали небом.
           Коли на дворі все стихало, ми вилазили з-під ліжка і голосно, втрьох, сміялися. Ми були такі щасливі, що в цей "страшний" час були разом, а мама, цілуючи нас, промовляла: "Було зовсім не страшно. Правда?".
           Тепер, через туман років, я всміхаюся крізь сльози і так шкодую, що вже ніколи ми не зможемо разом сидіти під ліжком і слухати мелодію маминого голосу. Але я так вірю в те, що мама і брат дивляться на мене із своєї вічності і розуміють мою сумну посмішку на заплака-ному обличчі.

Додав: Olga2011 (04.06.2013) | Автор: © Ольга
 
Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1604 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 natalka7474 • 14:56, 04.06.2013 [Лінк на твір]
ПАНІ ОЛЮ, РОЗПЛАКАЛАСМЯ РАЗОМ З ВАМИ, БО ТАК І МОЯ МАМА В ГРОЗУ СИДІЛА ПОРУЧ З НАМИ ПРИ ЗАСВІЧЕНОМУ КАГАНЦІ І РОЗПОВІДАЛА СВОЇ ДИВНІ ІСТОРІЇ.  ТАК САМО І Я ВЖЕ НЕ МАЮ МАМИ ТА ЧАСОМ ЗГАДУЮ ТІ ЧАСИ.  СПАСИБІ ЗА ПОВЕРНЕННЯ В ДИТИНСТВО. up hands respect
avatar
2 Olga2011 • 15:06, 04.06.2013 [Лінк на твір]
Дякую Вам, Наталко, за розуміння. Шкода, що залишилася тільки пам"ять.
avatar
Я також боялася грози і якщо мама була вдома то я міцно горнулася до неї ,
бо знала,що вона здатна  захистить від любого лиха І ще я думала,що дорослі 
грози не бояться,коли стала сама дорослою-зрозуміла,що помилялася... up plus1 55555
Щемний спогад,дякую,п.Ольго!
avatar
4 Olga2011 • 17:17, 04.06.2013 [Лінк на твір]
Дякую і Вам. yes
avatar
5 freedom • 18:06, 04.06.2013 [Лінк на твір]
Мила Оленько,до болю рідна історія.Я теж в дитинстві дуже боялася грози і завжди пригорталася до мами.Боюсь її і зараз,але згадавши мамині слова:"Не бійся ,доню,то Бозя везе по небу калачі для діток" я заспокоююсь.Спасибі за таку гарну історію дитинства. hands 55555
avatar
7 Olga2011 • 21:40, 04.06.2013 [Лінк на твір]
Дякую ВАМ за увагу до моєї творчості.
avatar
6 suziria • 18:34, 04.06.2013 [Лінк на твір]
Світлі спогади нашого дитинства...
avatar
8 Olga2011 • 14:14, 05.06.2013 [Лінк на твір]
Так і є. :)


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz