Лежали трави скошені, Негадані, непрошені, Багряні дні летіли під укіс. Свистіли кулі всюдибіч, Попереду коротка ніч, А за спиною тільки Чорний ліс.
Іще далеко сивині до скронь, Юнацьким шалом обпікає серце, І пісні в ньому не загас вогонь, І б'ється в ритмі терцій.
Це наша вічна молодість, Хай мудрий ворон розповість, Як скоростріл мелодію нам грав. Ми ворогам не кланялись, Злітали шаблі гордо ввись, Той, хто до долу падав не вмирав.
Їм сивина не личила до скронь, Юнацьким шалом обпікало серце, В якому пісні не загас вогонь, Що бився в ритмі терцій.
Нехай не нагороджені, Ми всі були народжені, Як нагорода для своїх батьків, Тримайся, брате, не журись, І сестро моя, подивись, Це наша доля до кінця віків.
Нам сивина не личила до скронь, Юнацьким шалом обпікало серце, В якому пісні не загас вогонь, Що бився в ритмі терцій.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Чи правильно зрозумів вас: образ риби може символізувати душу, що звільнилася від земних обмежень, або ж саму пам'ять, що нарешті знайшла спосіб проявитися.
у Вас 
0
дякую...
