Кохання
(Переклад сонета №116 В.Шекспіра)
Ні. заважати з’єднанню сердець
Я не бажаю! Та чи зможе зрада
Безмежному коханню дать кінець?
Воно не знає тління або спаду.
Кохання, це над бурею маяк,
Не гасне він у мороці й тумані.
Кохання – зірка, по якій моряк
Своє знаходить місце в океані.
Кохання, це не іграшка в руках
У часу злого, що стирає рози
Із полум’яних уст і на щоках,
І часу не страшні йому погрози.
Коли ж не правда в цих віршах.? Що гірше?
Нема кохання, то нема цих віршів!
17.06.2013р Пилип Тихий
|