Кохання

Кохання

(Переклад сонета  №116 В.Шекспіра)

Ні. заважати з’єднанню сердець

Я не бажаю! Та чи зможе зрада

Безмежному коханню дать кінець?

Воно не знає тління або спаду.

Кохання,  це над бурею маяк, 

Не гасне він у мороці й тумані.

Кохання – зірка, по якій моряк

Своє знаходить місце в океані.

Кохання, це не іграшка в руках

У часу злого, що стирає рози  

Із полум’яних уст і на щоках,

І часу не страшні йому погрози.

Коли ж не правда в цих віршах.? Що гірше?

Нема кохання, то нема цих  віршів!  

17.06.2013р  Пилип  Тихий