*** Застигла тінь, ховає горстку болі Закутану пеленою в імлі. Твій світ. Що з ним? Неначе у неволі Ще кілька, всього кілька днів. Пожадливо ковтаєш сльози, Що падають з безжалісних очей. Ні рух, ні голос, ні прокльони Не здатні зараз стримати тебе Душа скрипить, на прірві краю. О, ні! Тебе сира земля ховає...
Вірш дуже сподобався, особливо добірка слів і рим. Цікаво, а цей чоловік у вірші справді помер, чи це алегорія? Дещо нагадує мені Ліну Костенко. Не знаю, як тут у вас оцінки ставлять, я поставлю - 5.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Дякую Вам щиросердечно за оцінку і відвертість у коментарях! Вкотре пересвідчуюсь, що пишу те і так, що воно торкається струн людських душ і сердець. Хоч багатьом так, наче кіл в оці, що всі мо
klavysjka: Я безмежно Вам дякую за такі глибокі правдиві коментарі! Ви насправді побачили і відчули до глибини душі те, що я описала, що я хотіла сказати своїм словом.
klavysjka: Щиро дякую! Це автобіографічний твір. Все дуже прсто. Я слова свого чоловіка переклала на аркуш паперу поетичним словом.Кохайте і будьте коханими!
у Вас 
0
