Привіт, Минуле... Що ж, заходь у двері, Куртку знімай, проходь вже до кімнати... Ти почекай, поставлю зараз чайник, Багато є про що поговорити... Ти якось згасло, схудло, помарніло, Можливо ти хворіти почало? Минуло, швидно миті пролетіли, Тоді ти вдаль неістово пішло... Минуле, в нас же стільки було мрій І планів, сподівань, палких побачень... Лишилась пустка, все кудись пішло... Минуле, не прошу твоїх пробачень! Ти кажеш я так сильно помінялась? Ну, я на місці ж вічно не стою... Я у Майбутнє щиро закохалась, Із ним стою я вже не на краю... Любов сліпа... Це вже я зрозуміла... А ще, ти мені снитись почало... Я сильно хочу так тебе забути... Але цьому вже збутись не дано... Пробач мене за весь сарказм й образи, Пробач, я за тобою так тужу... Давай, можливо знову будем разом? Тебе з Теперішнім, Минуле, подружу... Ми пройдем разом крізь сніги і грози, Ми перескочим будь-яку біду... Не хочешь?.. Що ж, тоді, Минуле, Давай хоча б до двері проведу...
Всім дякую за відгуки та зауваження, надалі намагатимусь все враховувати!)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
, для заохочення.Успіхів і натхнення!
