УВ'ЯЗНЕННІ В ЖИТТІ

    Ув'язненим в житті - нам дихається важко,

     Короткі ланцюги нас гнуть аж до землі.

     По колу сотні веж, з них вартові уважні

     Пильнують, щоб з тюрми до строку не втекли.

     А строк - усе життя - його нам не скасують,

     Ще й навпаки - в кінці накинуть кілька літ.

     Як ліпшого нема, то ми не протестуєм –

     Ув'язненим ніде вередувать неслід.

     У снах яскравий світ стає перед очима,

     Умовностей ланцюг сповзає, мов змія,

     І вільно дихать нам, і знизувать плечима,

     Таким у світ земний приходить немовля.

     Та вже скінчився сон - знов вартові на вежах,

     І ланцюгів тягар нас гне аж до землі,

     І кожен подих наш, і кожен крок обмежен.

     Пильніше, вартові, щоб ми не утекли.

     1989