Спекотного літа, коли я померла, серпневої ночі погасли зорі, ще стукало серце...даремно, даремно... бо ми вже навіки смертельно-хворі! Ще билася жилка в останній надії, ще кров обпікала посічене серце, пусті сподівання, розтоптані мрії, і серпень, і ти... вже далекий, далекий... Коли я померла, так смішно, так просто, коли ти пішов, забравши мій подих, на інший змінив ти маленький мій простір, від нашого МИ - сіра тінь в епізодах. Коли ти пішов, я не дихала вічність, у мареві серпня ще довго блукала, та гупало болем у скронях: це - дійсність, і в муках любов у душі помирала! Коли ти пішов - зупинилося серце, померла у серпні, стираючи дати, померла для тебе, колишній мій принце, померла, щоб іншою, сильною стати!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
