Спекотного літа, коли я померла, серпневої ночі погасли зорі, ще стукало серце...даремно, даремно... бо ми вже навіки смертельно-хворі! Ще билася жилка в останній надії, ще кров обпікала посічене серце, пусті сподівання, розтоптані мрії, і серпень, і ти... вже далекий, далекий... Коли я померла, так смішно, так просто, коли ти пішов, забравши мій подих, на інший змінив ти маленький мій простір, від нашого МИ - сіра тінь в епізодах. Коли ти пішов, я не дихала вічність, у мареві серпня ще довго блукала, та гупало болем у скронях: це - дійсність, і в муках любов у душі помирала! Коли ти пішов - зупинилося серце, померла у серпні, стираючи дати, померла для тебе, колишній мій принце, померла, щоб іншою, сильною стати!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
1
