Все навкруги здається сірим, І вдалині чомусь нема, Стежини радості і віри, А все здається тільки тьма. І сонце десь отам сховалось, і світла жодного нема, чому в житті усе так склалось, питаю, я себе сама. Чому без променя надії, Без світла, радості й тепла, В самотності і безнадії, Чомусь повинна жити я. Та сил мені не вистачає, Змінити враз усе життя, А темрява в мені усе стирає, І хочеться відчути щастя почуття.
Усе гарно, та от закінчення трохи знитило приємне враження від твору: "А темрява в мені усе стирає, І хочеться відчути щастя почуття. " Можливо треба трохи переробити? Проте ставлю авансом 5!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-