Все навкруги здається сірим, І вдалині чомусь нема, Стежини радості і віри, А все здається тільки тьма. І сонце десь отам сховалось, і світла жодного нема, чому в житті усе так склалось, питаю, я себе сама. Чому без променя надії, Без світла, радості й тепла, В самотності і безнадії, Чомусь повинна жити я. Та сил мені не вистачає, Змінити враз усе життя, А темрява в мені усе стирає, І хочеться відчути щастя почуття.
Усе гарно, та от закінчення трохи знитило приємне враження від твору: "А темрява в мені усе стирає, І хочеться відчути щастя почуття. " Можливо треба трохи переробити? Проте ставлю авансом 5!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Гарно побудований на антитезах: «жити зараз, не потім», «діяти, а не хотіти», «даючи -- вдихати» -- ці протиставлення формують життєву філософію активного, вдячного проживання дня, без відкладання щас
у Вас 
0
