От і все. Я холодною кулею вбитий, Та молитву читати не буде мулла. Тільки кров'ю червоною густо полита Шелестить наді мною трава-ковила.
Шелестить ковила наді мною байдуже. Більше я не ступлю на батьківський поріг. Що ж ти, ангеле мій, білокриленький друже, Від афганської кулі мене не вберіг?
Будуть бігти літа, а мене буде ждати Бідна ненька моя, наче знята з хреста. І даремно зозуленька буде кувати На мої прещасливі і довгі літа.
НАЖАЛЬ, ДУЖЕ БАГАТЬОХ Й ДОСІ ЧЕКАЮТЬ МАМИ...А ВОНИ ВЖЕ НІКОЛИ НЕ СТАНУТЬ НА РІДНІ ПОРОГИ. СУМНО, ГАРНО!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас 
0
СУМНО, ГАРНО!