От і все. Я холодною кулею вбитий, Та молитву читати не буде мулла. Тільки кров'ю червоною густо полита Шелестить наді мною трава-ковила.
Шелестить ковила наді мною байдуже. Більше я не ступлю на батьківський поріг. Що ж ти, ангеле мій, білокриленький друже, Від афганської кулі мене не вберіг?
Будуть бігти літа, а мене буде ждати Бідна ненька моя, наче знята з хреста. І даремно зозуленька буде кувати На мої прещасливі і довгі літа.
НАЖАЛЬ, ДУЖЕ БАГАТЬОХ Й ДОСІ ЧЕКАЮТЬ МАМИ...А ВОНИ ВЖЕ НІКОЛИ НЕ СТАНУТЬ НА РІДНІ ПОРОГИ. СУМНО, ГАРНО!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
СУМНО, ГАРНО!