Курки звели, ще трішечки, півкроку, Слова, слова…для чого ви тепер, Важкий ефес, рубіж життя жорстокий, Високих прагнень та дурних манер. Затамувавши свій тривожний подих, Мій візаві направив пістолет, Гаряча зброя у руках холодних, Тремтить легкий мереживний манжет.
Туман ранковий ліг на еполети, І ліс осінній утворив каре, Забудь балів п’янких мінливі злети, Тут честь є всьому мірою, але… Безглуздо все ж із юністю стрілятись, Якій дорожчий за життя кураж, Та все минає, пізно вже вагатись, Коли оточує дуельний антураж. Луною в небо відсахнулась тиша, Здійнялась жваво крилами птахів, Відбилась в кронах, стала ще густіша, Він промахнувся. Зброю опустив. Проміння сонця вигрівало скроні, Стояв блідий розгублено корнет, Я подивився в очі безборонні, Та розрядив в повітря пістолет.
Згоден, життя - найцінніше, Божий подарунок... Луною в небо відсахнулась тиша, Здійнялась жваво крилами птахів... Може, змінити "жваво" на "лячно" чи щось подібне?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
