Верболіз

Верболіз

Палає осінь золотом беріз.
І листя яблунь тепле наче свічі.
Лишень чомусь сумує верболіз
Питаючи, вдивляючись у вічі
-"Я гарний?"
Скажу йому відверто-" Гарний ти.
Хай лист злетів і соловей відлинув.
Та в миті безпросвітні самоти
Не гербував ти мною, не покинув.
Там в затишку твоїх густих тіней
Свої думки сплітала туго в коси.
До тебе йшла від натиску людей
Вся зранена, німа, простоволоса.
-"Я гарний?"
-"Так.Гарний ти мій друже верболіз.
Щороку весни горнуться до тебе.
І я тебе люблю, люблю до сліз.
Яскравих кольорів не завжди треба.
Ти гарний"