Верболіз
Палає осінь золотом беріз. І листя яблунь тепле наче свічі. Лишень чомусь сумує верболіз Питаючи, вдивляючись у вічі -"Я гарний?" Скажу йому відверто-" Гарний ти. Хай лист злетів і соловей відлинув. Та в миті безпросвітні самоти Не гербував ти мною, не покинув. Там в затишку твоїх густих тіней Свої думки сплітала туго в коси. До тебе йшла від натиску людей Вся зранена, німа, простоволоса. -"Я гарний?" -"Так.Гарний ти мій друже верболіз. Щороку весни горнуться до тебе. І я тебе люблю, люблю до сліз. Яскравих кольорів не завжди треба. Ти гарний"
|