РОБЕРТ РОЖДЄСТВЄНСЬКИЙ "ПОМОЖІТЬ МЕНІ ВІРШІ"

Поможіть мені, вірші!

 Я такий надбав здобуток: 

на душі

пітьма і смуток.

Поможіть мені, вірші.

 Гірко чути дум знемогу.

 Цими днями, в даний час

 я —

не вірує хто в Бога —

 помочі прошу у вас.

 Поможіть мені,

вірші,

 в мить оцю безмежно щиру

витримать,

прогнать зневіру.

 Поможіть мені,

вірші.

 Не відходьте ні на п′ядь,

 Поможіть, я заклинаю!

Чим?

А я і сам не знаю,

 чим ви можете

сприять.

  Розділіть цей смуток –біль ,

 Научіть із ним не жити.

Поможіть

не загубити

 первозданний

 образ мій.

 Звестись.

Стати на межу

 знову

з голосом

надії.

 Поможіть же...

І тоді я

Сам комусь допоможу.

...................................................................

Помогите мне, стихи!

Так случилось почему-то:

на душе

темно и смутно.

Помогите мне,

          стихи.

Слышать больно.

           Думать больно.

В этот день и в этот час

я —

не верующий в Бога —

помощи прошу у вас.

Помогите мне,

          стихи,

в это самое мгновенье

выдержать,

не впасть в неверье.

Помогите мне,

          стихи.

Вы не уходите прочь,

помогите, заклинаю!

Чем?

А я и сам не знаю,

чем вы можете

          помочь.

Разделите эту боль,

научите с ней расстаться.

Помогите мне

        остаться

до конца

самим собой.

Выплыть.

Встать на берегу,

снова

     голос

        обретая.

Помогите...

И тогда я

сам

  кому-то помогу.